Мигія — це справжня гірська країна серед неозорих степів , немов Маленька Швейцарія . Мабуть більш ніде немає такої великої кількості скелястих островів посеред Південного Бугу, річкових порогів, багатої флори та фауни. На Мигійських порогах проводяться міжнародні змагання з плавання на байдарках та рафтах , адже байдарочна траса займає 2 місце в Україні по складності спливу. Село Мигія має багату віковічну історію. Територія довколо села була заселена з давніх давен. Поблизу сіл Мигія і Курипчине виявлено поселення епохи неоліту, бронзи (VI,II тисячоліття до н.е.), скіфського періоду (V-II ст. до н.е.) і черняхівської культури (II-VI ст. н.е.).
  На цій території побував давньогрецький історик Геродот (він досліджував грецькі поліси Причорномор’я) і за красу цього краю назвав його «Емігея», що в перекладі з грецької означає «моя земля».
   На початку XVIII сторіччя на місці теперішнього села було засновано запорізький зимівник, що отримав свою назву від ближніх порогів. Мигією називались десять островів-порогів. Найбільші серед них Великий Мигіївський та Малий Мигіївський. За часів козацтва на території села розміщувалась Бугогардівська паланка – осередок козаків. Існує легенда, що навпроти, через річку була територія турків і вночі коли козаки розпалювали вогнища вони вдалині миготіли — звідси і пішла назва села (миготіти — Мигія). Також є припущення, що легендарний козак Козак Мамай був родом саме з цього села, мабуть тому один з островів названий його іменем — Мамаєвим.В 1775 році Мигію з прилеглими землями було подаровано «кату запоріжців» генерал-аншефу Текелію П.А., проте невдовзі воно було викуплене підполковником Скаржинським П.М..Багато вражень, цікавої інформації отримали педагоги внаслідок екскурсії. А головне - спілкувалися, раділи природі та багатствам України.