З цієї нагоди, вшановуючи самобутню творчість Великої Українки, лютого у Криворізькій загальноосвітній школі І-ІІІ ст. №100 відбулося літературне свято «Обернуся в легенду»,  яке підготували вчитель української мови та літератури Андріяшевська Ірина Миколаївна, завідуюча дитячою бібліотекою № 11 Дроган Олена Вікторівна та учні 10 класу.

   Розкрити для молоді неповторний світ Лесі Українки, її життєве кредо, незбориму жагу до волі, краси – головна мета заходу. Під ліричну мелодію старшокласники декламували поезії Лесі Українки, переглянули слайдову презентацію про життя та творчість поетеси, інсценізували уривок із драми-феєрії «Лісова пісня».

   Леся Українка пройшла великий шлях перемоги духу над стражданням тіла і проявами буденності життя. Вона - донька фантазії, вона - Мавка, Бояриня, Міріам, Долорес і віща Кассандра. Леся витворила свій світ - світ символів і казкових істот, вбираючи в їхні образи свою предметність, не цураючись жіночого і людяного.

   Полум'яне серце поетеси зупинилося на 42 році життя (1 серпня 1913 року). У жалобі схилила голову мати-Україна. Леся Українка вірила в щасливу прийдешність свого народу. "В просторі бачу я країну осяйну, неначе світло ідеалу, неначе світло правди", - писала вона. В останні дні життя, переборюючи тяжкий фізичний біль, письменниця творить оптимістичний гімн своєму народові, в силу духу якого вірила до кінця днів своїх:

І встане велетень з землі,

Розправить руки грізні,

І вмить розірве на собі

Усі дроти залізні.

                              «Про велета»

    Спадщина Лесі Українки - це багатюще джерело краси і творчого духу народу, з якого черпати усім живущим і прийдешнім поколінням чисту воду, брати наснагу для життя і праці.

 «Ні, я жива, я буду вічно жити, я в серці маю те, що не вмирає» – ці слова Мавки з «Лісової пісні» і через 145 років від народження Лесі Українки знаходять своє підтвердження і є актуальними.