Далі дорога пролягала до міста Яремче. І хоча приїхали у місто майже вночі, воно зустріло нас своїми святковим різдвяними вогнями. Подорож до водоспада Яремче, підйом до скелі Довбуша, відвідування заповідника залишило багато позитивних вражень. Ми навчилися вирізняти ялинку від смереки, ознайомилися з «деревами-коморами» білок, побачили скелі, в яких переховувався сам опришок Довбиш, дізналися про народний визвольний рух на Західній Україні.

    Не менш цікавим виявився наступний день, коли ми відвідали музей народних інструментів, спробували самі грати на трембітах, рожках, дримбах та цимбалах. Пані Наталя, власниця музею, вразила усіх своїми здібностями: за 2 роки опанувала гру на 14 інструментах. Після відвідування Верховини та гуцульського музею, побачили річку Черемош, про яку писав Коцюбинський у повісті «Тіні забутих предків», та познайомилися з садибою-музеєм, де проходили зйомки однойменного фільму С. Параджанова за цією повістю. Коли приїхали додому, на нас чекала святкова вечеря з 12 страв. Так нас зустріла господиня будинку. Найсмачнішою виявилася святкова кутя з медом, маком, горіхами та ізюмом.

    Третій день на Гуцульщині став найактивнішим… Лижні курорти «Буковель» та «Ворохта» порадували нас гарною погодою: невеликий морозець, сніжок – все це підштовхувало на катання на канатно-кресельній дорозі, лижах, санчатах, «таблетці» та й просто на підручних матеріалах. Насміявшись, усі в снігу, випивши гарячого чаю, ми поверталися додому, щоб вночі вирушити до Львова.

   На цей раз у нас було набагато більше часу на ознайомлення з історичним містом. Кав’ярня, фабрика шоколаду, музей-аптека, відома Криївка…. Це далеко не все, що ми побачили. Біля пам’ятника Т. Шевченкові зустріли колядників, які співали свої віншувальні пісні.

    Так пройшли наші канікули. Весело, цікаво та активно!»