Ми маємо знати про страшні події безглуздої афганської війни і пам’ятати, що серед нас живуть люди, які в 20-30 років стали свідками й учасниками воєнних подій. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом. 

На зустрічі були присутні:

  Кундик Олександр Олексійович, ветеран прикордонних військ, учасник бойових дій в Афганістані, який розповів про політичну ситуацію в 1979 році та причини початку війни в Афганістані.

Крикуненко Юрій Петрович, заступник голови правління міської організації ветеранів прикордоних військ, свій виступ супроводжував фотознімками з місць боїв, показавши умови, в яких жили та воювали воїни-інтернаціоналісти.

Про важкі випробовування, що випали на долю воїнів прикордонних військ, воїнів - афганців,  розповів та показав фото тих часів учасник бойових дій в Афганістані, рядовий, який воював поруч з нишим земляком, інгульчанином, загиблим воїном - афганцем Кажановим Юрієм, Куковицький Олександр Миколайович.

Учні з хвилюванням переглядали фільм про прикордонників-криворіжців, які загинули під час виконання інтернаціонального обов'язку, слухали спогади прикодонника, інгульчанина Комісарука Олександра Олексійовича.

Стежка все крутіше забирає в небо,

Важчає помітно речовий мішок…

Стати б, відпочити, але знаю треба.

І, стиснувши зуби, йду, за кроком крок.

Там за перевалом, бій клекоче з ночі,

Гинуть наші хлопці…знаю лиш одне…

Якщо смерть захоче зазирнути в очі –

За спиною друга не знайде мене…

Афганістан був і залишається незаживаючою раною.

У виконанні інтернаціонального обов’язку в Афганістані брали участь 6276 воїнів Дніпропетровщини, 268 з них привезли у домовинах, 9 пропало безвісті, 458 поранено.

Зустріч з ветеранами - данина пам'яті тим, хто причетний до трагічних подій в Афганістані.

Ветерани Криворізької міської організації прикордонних військ відвідали шкільний музей бойової слави імені Героя Радянського Союзу Федора Леонтійовича Каткова, були вражені його насиченістю і результатами нашої пошукової роботи, та залишили вдячний запис у книзі відгуків відвідувачів. 

І пам’ять ожива вогнем  пекучих ран

Ніколи не забути нам тебе, Афганістан.

Від імені мами, що не діждалась сина,

Від імені дочасу посивілої дружини,

Від імені батька, що мовчи сумує,

Від імені сина твого вже, солдате,

Благаю, кричу я- війні вже повік не бувати.