Музей являє собою українську світлицю: тут і піч, і лави, і мисник, і скриня, і довгий стіл, за яким збирається велика родина – діти, батьки, вчителі, щоб вивчати та святкувати календарно-обрядові звичаї. Зустріли відвідувачів доброзичливо та душевно, з усього видно, що діти-екскурсоводи люблять свою справу. Цей музей – як частина заповідної України, відвідавши його, ніби повертаєшся до свого дитинства, й тебе огортає смуток, що в погоні за сучасним інтер’єром ми загубили душу української оселі.
   У музеї екскурсоводи показали такі речі, назви яких не зрозумілі нашим дітям. Скажімо, експонати такі, як хомут, якого надівали на шию коневі; батіг, щоб поганяти коней; рубель, почувши це слово, хтось подумає, що мова йде про гроші. Але, побачивши, як ним за допомогою «качалки» прасували колись сорочки, здивуються такому примітивному домашньому пристосуванню. А крашанок-писанок велика кількість! Розписано їх різними фарбами та візерунками на всякий смак. Чи бачили ви картину художника А. Куїнджі «Українська ніч»? Ото майже таку ніч можна побачити на макетах музею. Для неї відведено цілий куток. Це справжня діарама української ночі старовинного села із серпастим місяцем над хатами, деревами, млином-вітряком, колодязем-журавлем.
   Відвідувачі оглянули експозиції музею «Український двір», «Хатнє начиння», «Українські ремесла», «Українські рушники», які повно та яскраво відображають матеріальну та духовну культуру давнього населення, що проживало на території сучасної України. Після огляду експозицій учні разом із класними керівниками залишили теплі побажання у книзі відгуків, були дуже вдячні за захоплюючу подорож сторінками історії нашої країни і не хотіли покидати затишні стіни музею.