Якось в Інтернеті потрапив мені на очі ролик з присвятою дітям того покоління, до якого, власне, належу і я. Його автор з ностальгією згадував, як наші батьки йшли на роботу на цілий день, не боячись залишати нас на самих себе. Як ми лазили в сусідські садки, не боя­чись, що сусід зненацька пальне в нас з мис­ливської рушниці. Як ми збиралися у дворові команди і часом до синців захищали їх честь, не боячись того, що чийсь батько прийде з нами розправлятися за набитий синець.

     Якщо ми, діти, робили щось не так, наша мама казала: «Хто не був малим, той не був дур­ним», - і цим ніби виправдову­вала нас і перед нею, і перед са­мими собою. Я не ідеалізую ні ту країну, ні той час. Я просто кажу: так було.

     Сьогодні інший час, інак­шою стала наша країна, бага­то в чому змінився уклад сім'ї, інакшими стали стосунки між людьми. Зазнали змін і закони, які регламентують ці стосунки. Саме про це - наша розмова з начальником міського управ­ління освіти і науки Наталією Касимовою, яка щиро стурбова­на тим, що стан духовної куль­тури і моралі суспільства, не­хтування правовими нормами з кожним роком становлять де­далі більшу соціальну проблему.

     Не доспи, не доїж, а дитину потіш

- Дитині властиво пізнавати світ навколо себе, - говорить Наталія Олександрівна. - Її психіка, як губка, вбирає як позитивну інформацію, так і негативну. На жаль, мусимо визнати, що в сус­пільстві сьогодні домінує агре­сія, яка вихлюпується через те­леекран, комп'ютерну гру, через особистісні стосунки в родині та поза нею, - і це, безумовно, по­значається на формуванні сте­реотипу поведінки дитини. Тому спільно з працівниками міської та районних служб у справах ді­тей, комітетів у справах сім'ї і молоді, центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, разом з учителями шкіл ми велику увагу зосереджуємо на профілактич­ній та просвітницькій роботі се­ред дітей та їхніх батьків. Залу­чаємо до цього також працівни­ків юридичних установ і фахів­ців правоохоронних органів.

- Як не дивно, всяке цивілізаційне благо чомусь оберта­ється бідою. Нині комп'ютер, Інтернет почасти становлять загрозу - діти стають кіберзалежними, заходять на такі сай­ти, де їм не місце.

Тому в першу чергу ми й апелюємо саме до мам і татусів, інформуємо їх про те, що вже створено комп'ютерні програми, які допомагають вста­новити батьківський конт­роль за тим, що їхні діти дивляться в Інтернеті. Ми прагнемо переконати бать­ків, що при всій великій за­йнятості треба знаходити час для спілкування зі свої­ми дітьми, а не передовіряти їх виховання телевізійній рекла­мі, яка, іноді спекулюючи на­віть на святих патріотичних по­чуттях, нахабно закликає наших дітей пити пиво, палити цигар­ки, фільмам та комп'ютерним іграм-бойовикам, герої яких культивують насильство та агресію, тощо. Мене як керів­ника освіти бентежить те, що нині в Нашому місті почастіша­ли випадки скоєння протиправ­них дій та правопорушень серед учнів початкових і середніх класів. Зокрема, з початку 2013 року в шкільних навчальних закла­дах було зафіксовано 11 випад­ків бійок між учнями.

- Та це ж діти - сьогодні по­билися, завтра помирилися і все забули. Хоча й те правда, що бійка від бійки відрізняється, - наші діти стали більш жорсткі і навіть жорстокі в своїх дитячих «розборках». І все ж не думаю, що всі оті 11 випадків, про які ви сказали, насправді були аж настільки серйозними.

- Дійсно, в одному випадку першокласник після уроків гой­дався на своїй парті і ненароком штовхнув ногою свого одноклас­ника. Хлопчик упав. Мама по­вела дитину на обстеження в лі­карню, і там встановили в неї за­бій. Ще один першокласник, в ін­шій школі, граючись на перерві, стукнув порожньою пластиковою пляшкою по голові дівчинку. Схожі на ці й інші випадки. Воно нібито звичайні дитячі пустощі, але матері розцінили це як пору­шення гідності їхніх дітей і звер­нулися з відповідними заявами до райвідділу міліції.

Добре слово будує, а зле - руйнує

- При цьому хочу звернути особливу увагу на те, що 20 лис­топада 2012 року набрав чин­ності новий Кримінально-про­цесуальний кодекс України, - продовжує Наталія Касимова. - Згідно зі ст. 214 КПК України, відтепер факти порушень зако­ну, в яких вбачаються ознаки злочинів, містяться дані щодо завдання легких тілесних ушко­джень та скоєння протиправних дій, зносяться до Єдиного реє­стру досудових розслідувань та за фактами їх скоєння відкрива­ється кримінальне проваджен­ня. Тож подані батьками заяви про завдання легких тілесних ушкоджень їхнім дітям якраз і підпадають під дію цієї стат­ті. У райвідділі міліції ведеться журнал Єдиного реєстру, куди вносяться всі факти, з приво­ду яких було зроблено звернен­ня до міліції. Якщо слідчий ви­значає наявність кримінально­го правопорушення, факт його скоєння вноситься до Єдино­го реєстру, матеріали досудового розслідування будуть переда­ні до суду для розгляду по суті. У разі, якщо суд виносить обвину­вальний вирок, особа вважаєть­ся засудженою доти, доки суди­мість в установленому порядку не буде погашена або знята. У випадку, якщо дитині, яка ско­їла правопорушення (побила­ся з іншою дитиною, штовхну­ла тощо), на момент інциден­ту не виповнилося 14 років, до адміністративної відповідаль­ності згідно зі ст. 184 Кодек­су України про адміністратив­не правопорушення притягу­ються батьки як такі, що злісно ухиляються від виконання сво­їх батьківських обов'язків. І цей факт також вноситься до Єди­ного реєстру та залишається там назавжди. А тепер змоделюємо реальну ситуацію. За по­даною батьками заявою, факт того, що першокласник ударив ногою ровесника і завдав йому легких тілесних ушкоджень, за­носиться до Єдиного реєстру. Хлопчина виросте, захоче всту­пати до військового, юридично­го вишу чи працювати на дер­жавній службі, де однією із умов прийому є також перевірка, чи не значиться, бува, ця особа в Єдиному реєстрі досудових роз­слідувань. І як тоді?

- Лишається сподіватися, що подібні заяви розглядають усе таки адекватні, розумні люди, які не будуть на малого пусту­на вішати довічний ярлик пра­вопорушника...

- Ми ретельно розбирали­ся по кожному з 11 фактів, і можу сказати: те, що батьки, які звернулися до міліції, ви­значають як протиправні дії, - насправді або не більше, ніж тимчасова конфліктна ситу­ація між дітьми, або зіткнен­ня амбіцій самих батьків. І це цілком можна було б виріши­ти в межах повноважень адмі­ністрації школи, районних від­ділів освіти, служби у справах дітей, не вдаючись до залучен­ня правоохоронних органів. Як кажуть, давайте домовлятися ще на цьому березі. Адже в за­палі емоцій сьогодні ви можете легко перекреслити долю чиє­їсь дитини, а завтра хтось так само перекреслить долю вашої.

- Тепер зрозуміло, чому з усіх сторін стільки нарікань на недосконалість нового Кримінального кодексу України, хоча мені здавалося, що законослух­няним громадянам нема чого остерігатися...

- Цей документ уже набрав чинності, і ми повинні дотри­муватися його вимог. Тому з боку управління освіти ми на­стійно рекомендуємо керівни­кам навчальних закладів яко­мога більше уваги приділяти роботі з роз'яснення положень КПК України щодо порядку за­несення фактів протиправних дій учнів до Єдиного реєстру, щодо притягнення батьків до адміністративної відповідаль­ності. Хочу і від себе особис­то звернутися до батьків на­ших школярів: у конфліктних ситуаціях будьте розважливи­ми, не давайте волі емоціям, не поспішайте з висновками, на­вчіться слухати і чути одне од­ного. Адже йдеться не просто про дитячий конфлікт, а про майбутню людську долю того ж сьогоднішнього першоклас­ника. Повірте, є чимало інших способів знайти порозуміння.

Розмову вела Мотрона ПАНОВА.